ДАВНЕ́НЬКО. Присл. до давне́нький. Давненько вже у яр пішла, Узявши глечик (Шевч., II, 1953, 187); Давненько вже я народився на світ (Вишня, І, 1956, 288).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 205.