ДАЛЕКОМІ́Р, а, ч., спец.. Оптичний, радіотехнічний або акустичний прилад для визначення відстані без вимірювання її безпосередньо на місцевості або у просторі. Ми можемо виміряти його [світила] видиме зміщення на фоні далеких зірок і, як за допомогою звичайного далекоміра, обчислити відстань до нього (Бесіди про всесвіт, 1953, 36); Коли Голуб одривався від окулярів далекоміра, Вихор тряс його за плече (Кучер, Чорноморці, 1956, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 208.