ДАРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до дарува́ти 1. Корою пофарбована Торбина та була, Бабусею дарована, Щоб книги берегла (Шпак, Вибр., 1952, 144); // у знач. прикм. Дарованому коневі в зуби не дивляться (Укр.. присл.., 1955, 282).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 213.