ДА́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до да́ча2. До гаїв, до пляжів, сонця і води йдуть один за одним дачні поїзди (Сос., Вірші, 1954, 25); // Який знаходиться, відбувається на дачі. А надвечір зіходились всі до гурту дивитися наше дачне «кіно» (Вас., II, 1959, 519); Ніч була тиха, бадьоро чахкав тільки «движок», подаючи в дачні будиночки світло (Козл., Весн. шум, 1952, 100).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 215.