ДВА́ДЦЯТЕРО, тьо́х, числ. кільк. Збірн. до два́дцять. — Ти щаслива і вродлива, будеш жити сімдесят років, будеш мати двадцятеро дітей кучерявих (Н.-Лев., III, 1956, 79); У хвіртку пара за парою ввійшли двадцятеро хлопців і двадцятеро дівчат (Смолич, Мир.., 1958, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 216.