ДВОГОЛО́СНО. Присл. до двоголо́сний. Я для того чонгурі узяв, Щоб він чисто звучав у співця.. І щоб пісня зі струн моя Двоголосна лунала у світ (Нагн., Вибр., 1957, 304).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 220.