ДВОЗМІ́ННИЙ, а, е. Який здійснюється у дві зміни. Ми запровадили двозмінну роботу доярок (Колг. Укр., 4, 1957, 4); // Який виконується протягом двох змін. Він зобов’язався за одну зміну виконувати двозмінне виробниче завдання (Рад. Укр., 26.III 1950, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 221.