ДВОЛИ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. дволи́чний. Сама суть економічного становища дрібної буржуазії, що вагається між капіталом і працею, неминуче породжує політичну хиткість і дволичність партії кадетів.. (Ленін, 10,1949, 186); Дволичність підточує і підгризає всю їх [лібералів] натуру (Фр., XVI, 1955, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 223.