ДВОНО́ГИЙ, а, е. Який має дві ноги (перев. епітет до людини). Є сотні тисяч, а то й мільйони двоногих створінь, .. [які] за ціле життя не переживають ні одної такої години, як наші довгі дні, тижні, місяці, роки (Ірчан, II, 1958, 140); * Образно. Не чотиринога — двонога небезпека підповзала. Із-за болотяного оситняга.. підходив сам хазяїн — Кіндрат Комар (Ковінька, Кутя.., 1960, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 223.