ДВОРЯ́ДКА, и, ж. Дворядна гармонія. А потім перший гармоніст, Наш запорізький тракторист, Притис дворядку до грудей, —Зітхнув, поглянув на людей, І, ледь торкаючись ладів, Він пісню молодо повів (Нагн., Вибр., 1957, 183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 225.