ДВОРІ́ЧКА, и, ж.
1. Дворічна рослина або тварина. Наступного року радгосп одержить з кожного гектара щонайменше по 19 тисяч стандартних дворічок [дерев] (Колг. Укр., 11, 1960, 1).
2. Дворічний план розвитку чого-небудь. Країна оголосила семирічку — у ленінців з’явилась дворічка (Літ. Укр., 18.У 1962, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 224.