ДВОРІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Який здійснюється, виконується протягом двох років, триває два роки. Він не дозволить рискувати державним майном і наслідками своєї дворічної праці! (Шовк., Інженери, 1956, 161); Дворічне випробування українського лускуватого [лускатого] коропа показало значні переваги його перед іншими породами [риб] (Наука.., 10, 1956, 23); // Розрахований на два роки, строком на два роки. — На голову правління укрупненого колгоспу колгоспники запропонували тов. Мойсеєнка.., який закінчив дворічні курси керівників колгоспів (Вишня, І, 1956, 442); Люди, не гаючи цінного часу, Скошують море трави: Роблять річні і дворічні запаси Силосу (С. Ол., Вибр., 1959, 283).
2. Віком два роки. Скрипить на гаку полотняна колиска, Дворічне мале захлинається плачем (Мал., Звенигора, 1959, 117); Навесні я садовив серед пісків дворічні сосонки (Жур., Вечір.., 1958, 377).
3. бот. Який розвивається протягом двох вегетаційних періодів і відмирає після дозрівання плодів. Цукрові буряки — дворічна рослина (Рад. Укр., 17.III 1949, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 224.