ДВОТАВРО́ВИЙ, а, е, техн. Такий, у якого поперечний розріз має вигляд двох паралельних смуг, з’єднаних посередині тонкою стінкою. Проводились порівняльні дослідження клепаних і зварних двотаврових балок при статичному і ударному навантаженнях (Розв. науки в УРСР.., 1957, 475).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 226.