ДВОТИЖНЕ́ВИЙ, а, е.
1. Який відбувається протягом двох тижнів, розрахований на два тижні. [Орест:] Мені дали двотижневу відпустку (Коч., II, 1956, 378); Видали [Ганні] двотижневу вихідну допомогу і написали хорошу характеристику (Коз., Сальвія, 1956, 367).
2. Який видається один раз на два тижні (про періодичні видання).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 226.