ДЕБЮТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док. Виступати вперше на сцені. Дебютувала М. К. Заньковецька з великим успіхом у ролі Наталки Полтавки 1882 року (Минуле укр. театру, 1958, 107); С. Шкурат дебютував у фільмі Кавалерідзе «Злива» в ролі селянина-повстанця (Укр.. кіномист., III, 1959, 23); // Виступати публічно вперше, починати діяльність у якій-небудь галузі. Г. Ф. Квітка дебютував на сторінках журналу [«Украинский вестник»] як автор кореспонденцій і статей про стан освіти і культурного життя в Харкові (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 33); Художниця [Кульчицька] повертається до Львова. Наступного, 1909р., вона дебютує тут на художній виставці своїми картинами (олія), акварелями і гравюрами (Мист., 5, 1957, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 229.