ДЕ́В’ЯТЕРО, дев’ятьо́х, числ. кільк. Збірн. до де́в’ять. Ой не сам запорожець іде: дев’ятеро коней веде (Сл. Гр.); Потім дружним хором почали мурликати дев’ятеро котів (Смолич, II, 1958, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 229.