ДЕГУСТА́ТОР, а, ч. Фахівець, який робить дегустацію. Всі погляди скеровані на Єгора, як на рідкісного дегустатора вин (Довж., Зач. Десна, 1957, 231); Без-бородько сидів за столом з серветкою на грудях І з виглядом дегустатора гарнірував м’ясо маринованими грибками (Вільде, Сестри.., 1958, 542).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 230.