ДЕ́КОЛИ, присл., розм. Те саме, що і́ноді; коли-не-коли. — Заздро стало, що в рибалки в кошику тріпається деколи жива осятрина або стерлядь… (Мирний, І, 1954, 351); І сліпа курка, кажуть, деколи найде зерно (Морд., І, 1958, 561).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 235.