ДЕМОНСТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех.
1. Здійснювати демонстрацію (у 3 знач.). В медичному товаристві мали демонструвати пересадку здорової нирки хворому (Донч., І, 1956, 368); Тільки тоді, коли ми підійшли до дідусевої хатини, я, глянувши на високу кручу, де світились яскраві вогні будинку відпочинку, згадав, що там уже, напевне, закінчили демонструвати кінокартину (Збан., Мор. чайка, 1959, 106); На зібранні академіків Курц демонстрував карту. Кілька десятків червоних крапок. Крапки пахли мільйонами тонн нафти (Донч., II, 1956, 76); // Виставляти що-небудь з метою привернути чиюсь увагу. Каргат бігає по цехах, демонструє перед усіма свою перев’язану голову, хоч лікар начебто звелів йому лежати (Шовк., Інженери, 1956, 395).
2. Свідчити про що-небудь, показувати щось; // Наочно підтверджувати. Радянський народ натхненною працею демонструє перед усім світом своє щире прагнення зберегти мир (Літ. газ., 9.V 1951, 1); // Нарочито підкреслювати. Він подумав. — Знаєш, ти трохи… ну, як це сказати? Демонструєш свою різкість, підкреслюєш свій, — Володя посміхнувся, — твердокам’яний, залізобетонний характер (Донч., III, 1956, 201).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 240.