ДЕМОНІ́ЗМ, у, ч. Властивість за знач. демоні́чний; демонська сила. Глянув [Юзько] на неї своїми зеленкуватими очима з відтінком демонізму, з виразом якогось внутрішнього вдоволення та з глумом (Коб., III, 1956, 511).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 239.