ДЕМІКОТО́ННИЙ, ДЕМІКОТО́НОВИЙ, а, е. Прикм. до демікото́н; // Зробл. з демікотону. Скинув свій демікотонний шлафрок і вбрався у чорний сюртук (Н.-Лев., II, 1956, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 238.