Що oзначає слово - "дерев'яний"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ДЕРЕВ’Я́НИЙ, а, е.

1. Прикм. до де́рево 2. То був попросту невеличкий водопровід, зложений із грубих дерев’яних брусів (Фр., І, 1955, 367); Зовнішній вигляд гуцульського житла є характерним прикладом дерев’яної архітектури, бо вся хата споруджена з дерева в різному його оформленні (Дерев. зодч. Укр., 1949, 14); // Зробл. з дерева. На миснику полив’яні миски, дерев’яні ложки (Н.-Лев., II, 1956, 413); Під стінкою стояло дерев’яне ліжко (Шиян, Переможці, 1950, 35); * У порівн.Спідні щелепи тряслися в нього, тверді і нерухомі, як дерев’яні (Коцюб., II, 1955, 104); // Виконаний по дереву. Як цяцька, красувався на цегляному підмурку будинок з ганком, оторочений навкруг дерев’яною різьбою (Стельмах, На.. землі, 1949, 64).

2. перен. Позбавлений ознак життя; нерухомий, неживий. Він уявляв собі, що станеться з ним, коли він буде мертвий.. Кров у жилах густа і холодна, як драглі, члени витягнені, дерев’яні і не згинаються. Як з пап’є-маше (Коцюб., І, 1955, 409); Тільки випещене лице начальника було, як і завжди, сухе, дерев’яне, а в’ їдливі очі неспокійно бігали (Вас., 1,1959, 203); // Позбавлений емоцій; невиразний. Голос у нього гучний, але якийсь дерев’яний. Так ніби людині зовсім байдуже, про що говорити, аби говорити (Коз., Сальвія, 1956, 140); Намагаючись приховати своє хвилювання, він спробував було посміхнутися і сам же відчув, що посмішка вийшла дерев’яна, жалюгідна (Ряб., Жайворонки, 1957, 103).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 247.