ДЕРЕВНИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до де́рево 1. Тепер в ботанічних садах і дендрологічних парках республіки росте близько 1300 видів деревних і чагарникових рослин і культивуються сотні садових форм (Розв. науки в УРСР.., 1957, 355); 3 незачинених дверей тягло березневою вогкістю, талим снігом, гноєм, деревною корою… (Тулуб, Людолови, II, 1957, 320); // Який добувається, виготовляється, одержується з дерева. Для підвищення врожаю і цукристості буряків дуже велике значення має деревний і солом’яний попіл (Колг. Укр., 2, 1956, 17); Дьоготь деревний одержують за допомогою сухої перегонки деревини і кори сосни або берези (Профіл. захвор.., 1955, 61); Метиловий спирт утворюється також під час сухої перегонки дерева, чому і називається ще деревним спиртом (Заг. хімія, 1955, 430).
2. Який водиться, живе або паразитує на (в) дереві (у 1 знач.). Уїстіті [мавпи] — типові деревні тварини, що все життя проводять на деревах високостовбурних, вогких лісів (Посібник з зоогеогр., 1956, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 246.