ДЕРЖА́К, а́, ч.
1. Деталь предмета (ручного інструмента, зброї і т. ін.), за яку його тримають. — Ого-го! — перенісся ображений буркіт довкола. Чарнецький збурено стиснув держак у шаблі (Стар., Облога.., 1961, 27); Колгосп бідує без деревини страшенно, навіть держака на лопату ніде дістати (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 6).
2. Деталь механізму, приладу або предмета, за яку беруться рукою для пересування, перемикання, повороту. До 18-рядного культиватора КРС-8.. потрібно підготувати 36 лап-бритв (18 правих і 18 лівих) та 18 прямих і 18 зворотних держаків (Колг. Укр., 4, 1959, 12); А під стіною лежали якісь дивні чавунні кулі, з’єднані чавунними держаками (Руд., Вітер.., 1958, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 248.