ДЕ́РКАННЯ, я, с. Дія за знач. де́ркати і звуки, утворювані цією дією. Знадвору долітало іржання коней, яких конюхи гнали на пашу, то жалібний голос сопілки, то деркання деркачів у траві (Фр., І, 1955, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 252.