ДЕХКА́Н, ДЕХКА́НИН, а, ч. У Середній Азії та Казахстані —селянин. Перед ним узбек.. Напевне, не простий собі дехкан, а хтось із відповідального начальства (Ле, Міжгір’я, 1953, 9); В романі переконливо показано, як трудящі дехкани поволі визволяються з полону старих, шкідливих традицій і забобонів (Іст. укр. літ., II, 1956, 545).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 259.