ДЕШЕ́ВИЙ, а, е.
1. Який мало коштує; недорогий. Нігде, певно, нема таких дешевих і добрих апельсин, як тут [у Відні] (Л. Укр., V, 1956, 39); Каскад гідроелектростанцій, що створюється на Дніпрі, дасть змогу набагато ширше використовувати це дешеве джерело електроенергії (Наука.., 12, 1957, 3); // Низький (про ціну). До гарних прикмет Ваших видань належать: європейський вигляд книжок, добірний зміст і дешева ціна (Коцюб., III, 1956, 206).
2. перен. Нічого не вартий; пустий, мізерний. Др. Рафалович, очевидячки, не рвався до надто швидкої і дешевої популярності (Фр., VII, 1951, 225); Дешевим і штучним є.. такий трюк [у комедії В. Минка «Мовчати заборонено»], як підміна старої незарядженої рушниці діда Яроша новою, зарядженою рушницею (Вітч., 8, 1958, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 260.