ДЖЕ́НДЖИК, а, ч., розм. Той, хто любить пишно одягатись, пишно одягнений; пустий, легковажний чоловік. — Чи я схожий на якогось там тонкошкірого дженджика, який валяється на траві і їздить через день до лісу, щоб послухати пташиного співу! (Загреб., Шепіт, 1966, 206).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 261.