ДЖЕ́РКІТ, коту, ч. Те саме, що джеркота́ння. Над Дніпром стояв джеркіт перфораторів, стукіт молотків, гукав паровозик (Ю. Янов., II, 1956, 409).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 262.