ДЖМЕЛЯ́ЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що джмели́ний; // Такий, як у джмеля. Перегомін кількох десятків голосів зливався в джмеляче гудіння (Досв., Вибр,, 1959 283).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 263.