ДЗЮ́РКІТ, коту, ч. Те саме, що дзюркота́ння. Ціла дуга самоцвітів добірних з дзюркотом ніжним на хвилю спада (Дн. Чайка, Тв., 1960, 210); Виразно чується дзюркіт вина у залізну посудину (Кучер, Голод, 1961, 149).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 268.