ДЗЮРЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. дзюрча́ти і звуки, утворювані цією дією. Тиша царює, і знову дзюрчання Чутно в криниці та птиць щебетання (Щог., Поезії, 1958, 305); Слова Крутояра потонули в шумі цеху, в дзюрчанні сталі (Собко, Біле полум’я, 1952, 235).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 268.