ДИНАМІ́ТНИК, а, ч. Той, хто працює з динамітом. — Динаміт я підібрав на тому тижні і закопав у тайзі. Закопані і динамітники [диверсанти], всі п’ять (Довж., Зач. Десна, 1957, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 279.