ДИРЕ́КТОР1, а, ч. Керівник підприємства, установи або навчального закладу. Веселі домики тонули в вербах.. Там жили всі німецькі майстри й директор са-харні (Н.-Лев., II, 1956, 199); Василь Гурович Ковтун.. директором Корчунецького дитбудинку став недавно (Панч, В дорозі, 1959, 275).
ДИРЕ́КТОР2, а, ч., спец. Провідник у радіоапаратурі, який служить для збирання, фокусування випромінювання у вузький промінь. Форма і місце директора добираються таким чином, щоб хвиля випромінювання директором збігалася за фазою з хвилею основного вібратора і посилювала направленість антени (Осн. радіотехн., 1957, 178).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 281 - 282.