ДИСКРИМІНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до дискримінува́ти. Тридцять мільйонів українців — віками дискримінованих, знеособлених.. — признали себе синами своєї нації (Смолич, Мир.., 1958, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 284.