ДИФТЕРИ́Т, у, ч., розм. Те саме, що дифтері́я. Хто міг би мене одвернути, щоб я не була з Дорою при її дифтериті? ..Я думаю, ніхто (Л. Укр., V, 1956, 408); — У нього, мабуть, дуже гостра форма дифтериту… Я пришлю медсестру, вона візьме мазок з горла на аналіз (Собко, Звич. життя, 1957, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 290.