ДИФУ́ЗІЯ, ї, ж.
1. Процес взаємного проникнення речовин при безпосередньому стиканні або крізь порувату перегородку. Здатність водню до швидкої дифузії крізь пористі перетинки можна використати для проведення різноманітних цікавих спроб (Цікава хімія, 1954, 15); Рухом молекули пояснюється випарування речовини і дифузія (Підручник дезинф., 1953, 16).
2. рідко. Те саме, що дифузо́р 1. Па цукрових заводах України буде встановлено більш як 100 безперервно діючих дифузій, завдяки чому вихід цукру збільшиться на 0,2 процента (Наука.., 7, 1956, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 290.