ДОБРИ́ТИСЯ1 див. добрива́тися.
ДОБРИ́ТИСЯ2, рю́ся, ри́шся, недок., діал.
1. Піддобрюватися, підлещуватися. Як стали мужики-лизуни добритися до панів та навчати їх хазяйнувати, то у панів стало погано жити (Сл. Гр.).
2. безос. Щастити; удаватися. Таки мені не добриться:.. поковзнулась і впала (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 323.