ДОБРОСЕ́РДНИЙ, а, е, розм. Те саме, що добросе́рдий. Лишився він такий, як і був, мудрий, врівноважений, добросердний до людських страждань, лихий до пихатих панів (Рибак, Помилка.., 1956, 312).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 325.