ДОБРІ́ШАТИ, аю, аєш, недок. Ставати, робитися добрішим (див. до́брий 1). Вже давно помічав Бачура, що на лоні природи він добрішав і заспокоювався (Чаб., Тече вода.., 1961, 133).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 323.