ДОБУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. добува́ти і добува́тися 3. Ватаг занятий був добуванням живого вогню (Коцюб., II, 1955, 318); Долини річок Інгульця, Сакса-гані й Жовтої вкрилися.. кар’єрами для добування руди (Досв., Вибр., 1959, 306); Син.. критикував допотопні методи добування металу в епоху звільненої атомної енергії (Ю. Янов., II, 1954, 108).
∆ Добува́ння ко́реня, мат. — знаходження кореня якого-небудь числа. Дія, з допомогою якої відшукують корінь, називається добуванням кореня (Алг., І, 1956, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 327.