ДОВГОНО́ГИЙ, а, е. З довгими ногами. Обок його Цариця небога, Мов опеньок засушений, Тонка, довгонога (Шевч., І, 1951, 247); Старий Чечура та довгоногий юнак зайшли разом [у кабінет парторга] (Дмит., Розлука, 1957, 296).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 331.