ДОВЕ́РШЕННЯ, я, с. Дія за знач. доверши́ти і доверши́тися. Лисі і розкудовчені голови апостолів похилені в чеканні довершення важливого обряду (Ірчан, II, 1958, 123).
◊ На (у) дове́ршення — на додаток до всього попереднього. На довершення всього, як грім серед ясного неба, виявилось, що Неля задумала постригтися в монашки (Вільде, Сестри.., 1958, 368).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 333.