ДОВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, недок., ДОВЕЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. дові́з, довезла́, ло́; док., перех.
1. Везучи, доставляти до якого-небудь місця; привозити. Мендель Гарткопф —— підприємець — і законтрактувався довозити будівельне дерево до військового депо (Фр., VIII, 1952, 383); Евакуюють [літаки] поранених, довозять снаряди (Гончар, І, 1954, 225); І день, і ніч поштар не спить, Боїться сумку загубить; Бо зна, що бережно листи До міста треба довезти (Щог., Поезії, 1958, 179).
2. ек. Доставляти товари з-за кордону. Багато товарів, які не вироблялись у Росії, довозили з Голландії, Англії, Швеції та інших держав (Іст. СРСР, II, 1957, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 337.