ДОВІДКО́ВИЙ, а, е. Признач. для одержання і давання довідок. [Іваненко:] Так це ж просте діло. У довідковому бюро зразу скажуть (Корн., II, 1955, 279); Велику бібліографічну допомогу читачам, що цікавляться питаннями техніки, подають довідкові бібліографічні видання з технічної літератури (Наука.., 8, 1958, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 334.