ДО́ВІ́З, до́во́зу, ч.
1. Дія за знач. дово́зити. Він думав про гуртову торгівлю сіллю, особливо в гірських повітах, де сіль, найпаче зимою, робиться страшенно дорога задля трудності довозу (Фр., VIII, 1952, 382); Довіз палива до Коломиї припинився (Мас., Під небом.., 1961, 10).
2. Загальна кількість або загальна вартість товарів, доставлених у країну. Давно вже землеробство під Цар-городом прийшло до цілковитого занепаду і Стамбул харчувався виключно морським довозом (Тулуб, Людолови, II, 1957, 555).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 334.