Що oзначає слово - "доглядати"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ДОГЛЯДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОГЛЯ́НУТИ, ну, неш і розм. ДОГЛЯ́ДІТИ і ДОГЛЕ́ДІТИ, джу, диш, док.

1. перех. і неперех., кого, що, чого, за ким-чим і без додатка. Пильнувати, слідкувати за чим-небудь з метою забезпечення нормального стану, порядку і т. ін. Сидять собі товариші та доглядають за стравою (Укр.. казки, 1951, 108); Поки діти були малі, біля них піклувалася мати; вона ж і хатнього господарства доглядала (Мирний, IV, 1955, 327); Батько конфіскований панський реманент доглядав (Ковінька, Кутя.., 1960, 65); Треба й обіду доглянути й коло дитини побути (Коцюб., III, 1956, 188); — Оце я провідав свата.. та й піду, бо треба і за хазяйством доглянути і в пивній торгувати (Шиян, Баланда, 1957, 68); — Пхе!сказала Олеся, покуштувавши сухої ніжки.Килина не догляділа й пересмажила (Н.-Лев., IV, 1956, 99); Наша пані журилась і плакала за старою дуже.Вже тепереньки сама я в світі зосталась: .. Моє око всього не догледить (Вовчок, І, 1955, 132); // Турбуватися, піклуватися про кого-, що-небудь, забезпечувати необхідні умови комусь, чомусь. Княгині тілько вміють Привести дитину. А годувать та доглядать Не вміють княгині (Шевч., II, 1953, 12); За останні роки стали краще удобрювати землю, готувати насіння і доглядати за посівами (Колг. Укр., 4, 1958, 24); І просить він доглянути його воликів любих, щоб не зазнали вони ні в чому недостачі, поки прийдуть додому (Коцюб., І, 1955, 182); — У тебе сина нема, на фронті, то візьми доглянь пораненого товариша (Шер., В партиз. загонах, 1947, 20); — Робіть [діти], що знаєте, аби коло мене були, щоб було кому мене при смерті доглядіти (Кв.-Осн., II, 1956, 300); — Важко довелося мені, дівчині, з дитиною.. Нікому догледіти хлопця, своєчасно нагодувати, обіпрати (Логв., Давні рани, 1961, 59); * Образно. Раніше почало вставати сонце, щиріше доглядати землю (Коцюб., І, 1955, 75).

2. тільки док., перех. і без додатка, з спол. що, діал. Побачити, помітити. Коли в’їхали в простору долину, доглянули тут і там хатини (Коб., І, 1956, 457); Іде якось раз Мокрина, а за нею котятко. Вона й не догляділа, придавила якось дверима (Мирний, І, 1954, 102); Здавалося ляхам, добре мене закували, та не до-гледіли того, що кайдани були просторі на моїх ногах (Стор., І, 1957, 168).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 339.