ДО́ГОВІ́Р, до́гово́ру, ч. Взаємне зобов’язання, письмова або усна угода про права та обов’язки між державами, установами, підприємствами та окремими особами.— В селі люди говорять, що буде війна, — обізвався Сергій, що після випитої горілки значно осмілів. — Плети! У нас із Німеччиною договір,— ні за яку силу не погоджувався на війну Оксен (Тют., Вир, 1964, 206); Артілі підписали між собою договір на соціалістичне змагання… (Вишня, І, 1956, 411).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 340.