ДОГРАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., ДОГРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Закінчувати грати; закінчувати гру у що-небудь; доводити гру до певної межі, певного результату. Вже восьмий робер догравали Герої віста (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 135); Скільки завгодно м’ячів обіцяємо пропустити, тільки б не припинили [гітлерівці] змагання, дали дограти другу половину гри (Ю. Янов., II, 1954, 26); — Ну… дограла я ото роль.., (Л. Укр., III, 1952, 708); Ми ледве дограли одну партію в доміно (Сміл., Сашко, 1957, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 342.