ДОГУ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ДОГУЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, док. Багато гуляючи, зазнавати неприємностей. [Чумак:] Догулявся чумачина. Що й копочки нема (Кроп., V, 1959, 335); Дали документа на бланку. Писалося в нім зокрема: «Зняли за прогули й п’янку…» Отак догулявся Кузьма! (С. Ол., Вибр., 1959, 215).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 342.